Відлигло звечора. Мороз вже не пече.
Кружляє у повітрі тихий сніг лапатий,
Вдягає сонне місто в білі-білі шати.
Здається –ніч поставила верстати
Й при світлі ліхтарів зимову казку тче.
Ні зір, ні місяця. Лиш тільки снігопад.
Такий густий-густий, що й темрява ясніє!
Сніжинки падають на плечі, руки, вії -
То оживають знов у пам’яті події,
Вертають в Україну напередодні свят.
Не завжди верстами і кількістю декад
Вдається виміряти віддалі та строки.
Знайомі з юності пісні стирають роки,
І через світлих сліз гарячу поволоку
Я бачу наяву далекий снігопад:
Стежки заметені ми торували знов,
Юрбою йшли від хати і до хати.
-Господарю, дозвольте заколядувати,
В свят вечір вам добра і щастя побажати,
Бо в грішний світ Спаситель немовлям прийшов!
Злітала музика з намерзлих струн гітар
І видихав акордеон ажурні трелі.
Ми молоді були, щасливі та веселі -
Живі герої у різдвяній акварелі,
Де фоном був нічний засніжений бульвар...
З тих давніх пір пройшло не мало вже років...
Не йде у Сакраменто сніг рясний, лапатий.
Незмінним є одне: Різдво – зимове свято,
Хоч можуть у ці дні дощі нас полоскати,
Та не змовкає наш дзвінкий, різдвяний спів.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Молитва о ''немощных в вере'' - Сергей Сгибнев К сожалению сегодня христиане разбрелись подобно овцам, каждый по своим деноминациям... Хочет ли этого Иисус? Не болит ли Его сердце, когда Он взирает на наши неуклюжие попытки "отстоять правоту"? Чью? Иисус Сам сказал о Себе, - Я есть путь, и истина, и жизнь! Молюсь за воссоединение Тела Христова в Его любви и в Его Истине!!!